"Єдиний спосіб бути по-справжньому задоволеним життям – робити ту справу, яку вважаєш великою. А єдиний спосіб зробити велике діло – любити те, що ти робиш. Якщо ви ще не знайшли того, що любите – продовжуйте шукати, не заспокоюйтесь. Треба знайти те, що ви любите, це діє як для роботи, так і для особистого життя». Ці слова я почув в стінах Політехніки у далеких 1970-их, але саме вони не давали мені  втрачати  віри у себе та людей до сьогодні.

          Перебираючи в пам’яті спогади про  навчання в Тернопільській філії Львівського політехнічного інституту, де я навчався за спеціальністю «Технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти» і здобув кваліфікацію інженера-механіка, розумію, що моя життєва історія повністю складається з рішень, які приходилося приймати завдяки мудрим порадам викладачів, бо ми – це прийняті нами рішення. Через настанови тих викладачів, професорів, з ким  донині мене поєднує тісна співпраця і взаєморозуміння, я створив свою велику життєву історію. Політехніка навчила мене не боятися відповідальності, говорити «дякую» і тримати своє серце відкритим для любові. А ще — саме з Політехніки я взяв собі за правило рухатися лише вперед."